Одним із найочікуваніших показів Тижня розпочався останній день UFW.
«Нові імена» – це завжди цікаво і дуже непередбачувано. Цього разу
молоді талановиті показали нам дуже комерційні колекції, більшість форм
та силуетів яких ми однак вже десь бачили – дещо не вистачало того
нового дихання, якого зазвичай очікуєш. Проте суворо судити дебютні
колекції ми, звісно, не можемо – дуже непросто перемогти на старті.
Подивимось, що буде далі!
Відкривала «Нові імена» «скандинавська» колекція Світлани Саворони,
Вона надихнулась атмосферою Копенгагену, його людьми та вуличною модою
– показ вийшов досить грайливий: дівчатка у рудих перуках,
шапках-капелюшках; кучерявий трикотаж, димчасті кольори (сірий,
бузковий, салатно-зелений). Зацікавили м’якенькі стьобані клатчі,
сподобались шкільні комірці. Аплікації та прикраси у вигляді
велосипедів виправдали подіум, декорацією якого, власне, й став цей
засіб пересування – ніби концептуально витримано.
Після принцес Саворони на подіумі з’явились принци від Оксани і
Світлани Малініних. Дизайнерки пропагують такий собі грубий мачизм – у
наші дні щось не дуже зрозуміле: рожеве та сіре, сорочки та брюки,
шкіра та хутро – в результаті не просто колекція, а солодкий рафінад.
Трохи вибився з стилістики показу сірий класичний низ, білий стьобаний
верх із відворотом та бузкове взуття. Трендом дизайнерки називають
стьобані жилети з хутряними комірцями та щось між пальтом і плащем із
претензійним плечем. Що поробиш, Малініни переконані, що сучасним
жінкам такі образи-чоловіки до вподоби.
Поштовхом для створення колекції Ольги Кучинської стали роботи,
особистість та світосприйняття голландського художника Морица Корнилиса
Ешера. В нього там, здається, все за спіраллю – в колекції Ольги
Кучинської теж: цікаве поєднанання візерунків: якісь перехрещення,
різні за розміром та кольором смуги, вирізи та врізи; несподівані
колірні рішення: бірюза зі сріблом, а поряд дуже яскравий червоний,
горох із клітинкою і таке несподіване поєднання силуетів, форм та
фактур: спідниці поверх брюк, трикотаж та орнаментальний трикотаж,
штанці до коліна та довгий рукав, спіральні зачіски як завершальний
штрих. Сказати, що це прості речі – не скажеш, проте певна естетика тут
вимальовується: як було зазначено Ольгою на прес-конференції, все це
спіраль життя.
Показ від Юлії Платанної розпочався з претензії на стиль від Ґарета
П’ю: на подіумі з’явилися довгі плащі з відлітними кутами, гостра лінія
плеча, сполучення матової та глянсової фактур. Усі претензії зникли
після того, як з’ясувалося, що ця колекція навіяна ґотичною
архітектурою: прямі лінії, гострі шпилі, загадкові візерунки, а далі
піде плавний перехід з чорного на біле, що символізує перетворення ночі
в день, народження сучасної епохи в темних глибинах вічності. І справді
сірий пішов: чудернацькі форми залишились, а от лінії крою та фактура
ніби пом’якшали на наших дещо здивованих очах. Трохи заспокоїв вихід
«білих»: атлас, тонований сірою фарбою, а ще ефект зім’ятої тканини,
розроблений та виготовлений власноруч автором – для старту це було окей.
Коли на подіум вийшла сіра драпірована сукня на чорних ботфортах – зал
затамував подих – на мить здалося, що Діна Кравченко та Андрій Спасов
запропонують нам цілком «дорослу» колекцію. Проте вже другий лук таке
припущення дещо спростував. Цікаві речі-трансформери, непогані фактури
(шовк, бавовна, овчина, шкіра), насичена колористика (жовтий, салатний,
яскраво-червоний), божевільне візерункове поєднання – згодом все це
цілком може пере-творитися на три самодостатні колекції. Показу ж, який
ми побачили останнього дня Тижня, дещо не вистачило грамотної
постановки та цілісності. В деяких речах дизайнерський дует відверто
цитує образи Vivienne Westwood. Трендом своєї колекції Діна Кравченко
та Андрій Спасов називають корсети. Хай буде так!
