Для того щоб вразити уяву своїх клієнтів і гостей UFW, Тетяна Саматова, здається, здатна на багато що. І найтонший гіпюр, дорогі вишивки, шкіра білого пітона, бісер, паєтки і каміння – лише найменша частина її талантів. Весняно-літню колекцію дизайнерка Модного дому Lugaru присвятила найкровожернішому народу в історії людства – племені майя. У переломленні стилю «дорого-валютно» це виглядало як агресивно-сексуальні облягаючі сукні, що вимагають Бюсту з великої літери, смокінґи, низько посаджені широкі брюки з атласним кушаком-кокеткою, а також трикотажні пуловери з V-подібним вирізом, шорти і бриджі. Колірна гама – чорний, білий, пісочний і червоний – як кров. В руках моделі неодмінно щось носили – хто відрубану голову ворога, хто – вирізане серце, хто – велику сумку зі шкіри пітона, в яку вміститься і голова ворога, і серце, і решта субпродуктів. Жертвоприношення у стилі майя – так охарактеризувала колекцію дизайнерка. Жертвою стала мода.

Після дефіле Анни Сосновської незмінно лишається відчуття, що побував у глибокій Європі – круто, круто, круто! На весну-літо наступного року дизайнерка пропонує лаконічність, геометричність, чисті лінії та архітектурність крою, виконані у колірній гамі, котру я назвала б інтелектуальною – сталевий, мишастий, перлинний, відтінки сіро-коричневої димки і пінки на подвійному еспресо, зрілий чорнильно-фіолетовий та баклажанний. Тканини – шовкове джерсі, а також шовк, тонка вовна, бавовна і віскоза. Взуття – лакові черевики зазначених вище кольорів. Анна Сосновська продовжує експерименти з чоловічим образом, перевертаючи не лише елементи костюма (піджак, одягнутий задом наперед), а й свідомість. Сосновська, у якої раніше помічали запозичення з жіночої моди, цього разу запропонувала футболку з одним рукавом (асиметрія у цьому сезоні – беззаперечний хіт UFW), укорочені футболки а-ля-80-ті (у дівчат вони ледве прикривали б груди, чоловіки ж можуть одягати їх на довгі футболки іншого відтінку), м’які шовкові жакети до середини стегна під пояс – майже pyjama style – та вільні брюки із джерсі і, нарешті, головний жіночий фетиш після manolo’s – клатчі! І – французькі косички для тих, хто на літо не підстригся «під нуль». Дуже тонка, розумна та елегантна колекція. Де знайти такого чоловіка?

Кажуть, що японці можуть позначити словами тисячі кольорових відтінків. На показі Наталі Соболєвої та Людмили Вронської багатство японської мови могло б стати у пригоді – такого різнобарв’я на літньому подіумі UFW, напевно, більше ні в кого не було. Були представлені мабуть всі кольори спектра у всій багатоманітності відтінків. Трикотажні двійки – джемпер і кардиґан, джемпер і безрукавка, пуловери, гольфи, поло, кардиґани і жакети, не кажучи вже про шорти, брюки, шарфи та кепки – з трикотажу можна зробити все. І все це у дизайнерів виходить по-справжньому літнім – розслабленим, безтурботним, легким. І, що важливо, дуже гармонійним. Адже із кольором працювати дуже складно. Ну хто б міг подумати, що жакет кольору фуксії буде таким гарним як для чоловічого гардероба? Або що чоловічий трикотаж може бути ґламурним? Важко спадаючий чорний піджак з мерехтливою ниткою люрексу і легкий пуловер такої ж фактури – для виходу у світ. Моя улюблена модель – перлинно-сірі шовкові брюки, пуловер 5 % чорного (кольорокоректори зрозуміють) та об’ємний сірий шарф ручного плетення, з бубочками та косичками. Напрочуд елегантно. «Яскраві кольори – радощі життя», – сказав японський дизайнер Ері Уцуґі. Охоче цьому вірю.

На показі Модного дому IDoL процентне співвідношення «М – Ж» у першому ряду круто змінилось в бік «М». Шанувальників стилю new classic, що об’єднав строгу класику з шиком повсякденного прет-а-порте, з кожним показом все більше. Не дивно, адже Серж Смолін довів своє кравецьке мистецтво до досконалості – його костюми ідеальні. І супермодні. І оскільки в моді розум, Смолін зробив героєм своєї колекції ексцентричного інтелектуала. Це – молода людина, скоріше за все, комп’ютерник, рифмуючий байти на принтах своїх сорочок з бітами сучасної електроніки. Як у кібернетиці є тільки 0 і 1, так і в його гардеробі – чорний і білий. І нескінченний простір для комбінаторики. Оптичні ефекти на сорочках, брюках знаходять підтримку у брюк-дудочок, яким позаздрив би будь-який мод. Гострі носи лакових штиблетів не знітять нашого ексцентричного героя, як і костюмні жилети, вдягнені на футболки – якщо Смолін сказав, значить, можна. На футболках оригінальні принти – грецький горіх у розрізі. Корисний для мозку, він ще й зовні схожий на найголовніший людський орган. Одне слово, must have.

Розповідає Наталія Полянчук:

Обов’язкова програма UFW завершувалася на далеких орбітах космосу, куди Автанділ Цквітінідзе відправив сильних, впевнених у собі холодних красунь, які на вбивчих підборах у прямому сенсі слова височіли над учасниками «чоловічого дня». Випромінюючи неземне сяйво та феєрверк найрізноманітніших дизайнерських рішень (яких вистачило б на декілька колекцій), натякаючи на невичерпність фантазії космосу щодо його прекрасних створінь. Надзвичайно жіночні сукні – обтислі, посаджені по фігурі чи вільно-летючі, із завищеною талією, імітацією паска під грудьми й натяком на елегантні крильця за спиною, довгі розкльошені жакети й безрукавки, що компонуються з обтислими капрі чи спідницями-міді з акуратними розрізами ззаду… Оздобити всю цю неземну красу можна вертикальними складками, скупченням спадаючих стрічок, валиковими формами, що відсилають нас до контурів якихось небачених НЛО. Особливого шарму образу додавали високі чорні чи блискучо-світлі рукавички. Однак все ж таки, перше, що притягує погляд – це тканини. За добрим прикладом Balenciaga і McQueen, Автанділ вирішив скомбінувати натуральні шовк та бавовну із перфорованими та обробленими лазером тканинами, почати з чорного – і потроху доповнювати його білим, сріблястим, мерехтливо-сірим, бежевим… І, врешті-решт, на якомусь підсвідомому чи молекулярному рівні вибухнути яскравим орнаментальним різнобарв’ям сонячної Грузії, без якого цього дизайнера просто неможливо уявити.